|
| |
≤стор≥¤
нашого ун≥верситету
” наступному, 2009 роц≥,
Ќац≥ональний ун≥верситет водного господарства та природокористуванн¤ перетне
руб≥ж 50-р≥чного юв≥лею р≥вненського пер≥оду своЇњ ≥стор≥њ. якщо даний пер≥од
становив коло наукових ≥нтерес≥в досл≥дник≥в та висв≥тлювавс¤ у публ≥кац≥¤х, то
кињвський пер≥од ще й дос≥ Ї "терра ≥нкогн≥то".
(“екст передруковано ≥з Ђ“рибуни студентаї, є 9,
25 вересн¤ 2008 року)
Ќаш≥ витоки
ƒо 1922 року в життЇпис≥ Ќ”¬√ѕ констатувалис¤ дв≥ дати: 1915
р. Ц р≥к заснуванн¤ предтеч≥ сучасного ун≥верситету ињвського середнього
с≥льськогосподарського училища та 1920 р. Ц включенн¤ училища до складу
ињвського с≥льськогосподарського техн≥куму ¤к в≥дд≥ленн¤. «годом про все це "забули"
≥ початком своЇњ ≥стор≥њ "зробили" 1922 р≥к.
ѕроте з питань першовиток≥в нашоњ ≥стор≥њ Ї що сказати ≥ дуже суттЇве.
¬исв≥тлюючи нев≥дому нам "сиву давнину", вражаЇшс¤, ¤к ми втрачали на тому, що
не докопувалис¤ до своњх корен≥в ≥ зростали "безр≥дними ≤ванами"! јдже
пропагуючи наш ун≥верситет, в першу чергу потр≥бно з горд≥стю в≥дзначати власну
генеалог≥ю. “од≥ усьому св≥ту стане зрозум≥ло хто ми, зв≥дки ≥ до чого прагнемо.
” межах газетноњ публ≥кац≥њ коротко зупинимос¤ на наступному.
Ќа 60-т≥ рр. ’≤’ ст. у –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, до складу ¤коњ входили украњнськ≥
земл≥, склалис¤ так≥ економ≥ко-соц≥альн≥ та сусп≥льно-пол≥тичн≥ передумови,
завд¤ки ¤ким стало можливо розпочати великомасштабн≥ осушувальн≥ роботи. ” 1872
р. почала д≥¤ти " ом≥с≥¤ дл¤ вивченн¤ положенн¤ с≥льського господарства ≥
с≥льськоњ промисловост≥", ¤ка виступила за проведенн¤ осушенн¤ казенних земель.
¬же через р≥к …осипом ≤пол≥товичем ∆илинським була створена ≥ очолена «ах≥дна
експедиц≥¤ дл¤ осушенн¤ пол≥ських бол≥т.
Ѕудучи в≥йськовим топографом, ….≤. ∆ил≥нський звернув увагу, що значна частина
пол≥ських бол≥т знаходитьс¤ на √оловному ™вропейському водод≥л≥ або прилеглих до
нього рег≥онах ≥ може бути пор≥вн¤но легко осушена шл¤хом в≥дводу води
г≥дромел≥оративними каналами.
≤дею та ц≥лком обірунтований см≥ливий проект п≥дтримали академ≥ки ј.‘.ћ≥ддендорф
≥ .—.¬еселовський, що дало можлив≥сть ∆ил≥нському затвердити св≥й проект в
ур¤д≥. –оботи ф≥нансувалис¤ ћ≥н≥стерством державних маЇтк≥в (п≥зн≥ше Ц
ћ≥н≥стерство землеробства ≥ маЇтк≥в).
–езультатом д≥¤льност≥ експедиц≥њ на 1908 р≥к стало осушенн¤ 1 млн.га пол≥ських
бол≥т, що значно покращило умови вирощуванн¤ л≥су на площ≥ 415 тис.га ≥
перетворенн¤ на с≥нок≥сн≥ луги 300 тис.га непрох≥дних бол≥т. як насл≥док, у
рег≥он≥ стало зростати населенн¤, зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть коней ≥ великоњ рогатоњ
худоби у сел¤нських господарствах, загот≥вл¤ л≥су. ќсушенн¤ дозволило прокласти
на ран≥ше ц≥лком безлюдн≥й м≥сцевост≥ дороги, зал≥зниц≥, а канали стали
використовуватис¤ не т≥льки дл¤ водов≥дведенн¤, а й важливими транспортними
артер≥¤ми Ц в першу чергу дл¤ сплавл¤нн¤ л≥су.
«астосовуючи на практиц≥ науково-техн≥чн≥ розробки з впровадженн¤
великомасштабних мел≥оративних роб≥т ≥з досв≥ду «ах≥дноњ ™вропи та напрацьованих
основних технолог≥чних прийом≥в осушенн¤ у ѕ≥вн≥чн≥й ≤тал≥њ та Ќ≥дерландах,
∆ил≥нський впроваджував також нов≥тн≥ на той час технолог≥њ осушенн¤ Ц закритий
дренаж, вперше застосований у ¬еликобритан≥њ. Ќе забарилис¤ ≥ перш≥ в≥тчизн¤н≥
науков≥ розробки в галуз≥ осушенн¤ бол≥т. ќкр≥м, власне, ∆ил≥нського, ¤кий був
геодезистом ≥ на практиц≥ дов≥в можлив≥сть осушенн¤ бол≥т шл¤хом в≥дведенн¤ з
них води каналами, другим в≥домим науковцем в ц≥й галуз≥ став геолог ѕетро
јполлонович “утковський.
ѕерш≥ усп≥хи мел≥орац≥њ пол≥ських бол≥т давалис¤ непросто. “ому головним
питанн¤м, що активно обговорювалос¤ серед науковц≥в ≥ промисловц≥в ѕ≥вдн¤, було
вплив осушенн¤ на р≥чковий ст≥к води. –озробкою проблеми г≥дролог≥чноњ рол≥
бол≥т ≥ л≥с≥в зайн¤вс¤ ™.¬.ќппоков, котрий у своњх наукових прац¤х висв≥тлив
багат≥ матер≥али «ах≥дноњ експедиц≥њ ≥ власний досв≥д роботи на ѕол≥сс≥.
¬ажливий висновок про залежн≥сть р≥чного стоку, в першу чергу, в≥д
метеоролог≥чних фактор≥в вже тод≥ вибив грунт з-п≥д н≥г противник≥в осушенн¤
волинських бол≥т ≥ поставив ќппокова в один р¤д з в≥домими вченими того часу.
ƒо к≥нц¤ ’≤’ ст. в≥тчизн¤на с≥льськогосподарська наука стала виокремлюватис¤ ≥з
комплексу навчальних дисципл≥н, ¤к≥ подавалис¤ в ун≥верситетах царськоњ –ос≥њ. «
ф≥зико-математичних факультет≥в, де с≥льськогосподарськ≥ знанн¤ викладалис¤ в
так≥й предметн≥й дисципл≥н≥, ¤к "≈коном≥¤", естафету п≥дхопили природнич≥
факультети. ќднак, ¤к показало житт¤, цього вже було недостатньо. √остра нестача
≥нженер≥в, техн≥к≥в, агроном≥в вимагала в≥д сусп≥льства зб≥льшенн¤ числа
студент≥в та розширенн¤ вже ≥снуючих вищих спец≥альних навчальних заклад≥в.
Ќастали спри¤тлив≥ умови дл¤ лог≥чного звТ¤зку таких сусп≥льних чинник≥в, ¤к "виробництво
Ц наука Ц осв≥та".
ѕромислова та техн≥чна революц≥њ ’V≤≤≤ Ц початку ’≤’ ст. зд≥йснила ≥ завершила
процес формуванн¤ ≥нженер≥в ¤к профес≥йноњ ≥ соц≥альноњ групи (техн≥чна
≥нтел≥генц≥¤). Ћише п≥сл¤ цього ≥з середини ’≤’ ст. сусп≥льство постало перед
розвТ¤зком проблеми становленн¤ ≥ розвитку ≥нженерноњ осв≥ти в –ос≥њ, де вже
зм≥цнював своњ засади кап≥тал≥зм.
” 1898 роц≥ в иЇв≥ в≥дкриваЇтьс¤ ѕол≥техн≥чний ≥нститут. ¬ числ≥ його чотирьох
факультет≥в був агроном≥чний факультет. ѕрогресивно налаштован≥ вчен≥ та
≥нженери того часу розум≥ли, що без середньоњ ланки осв≥ти з п≥дготовки фах≥вц≥в,
котр≥ б на практиц≥ справл¤лис¤ ≥з конкретними задачами вузького проф≥лю, не
об≥йтис¤. “ому одним ≥з завдань численних наукових “овариств в програм≥ њхньоњ
д≥¤льност≥ було в≥дкритт¤ середн≥х училищ, тобто профес≥йних шк≥л з в≥дпов≥дного
фаху.
ѕрактично сл≥дом за в≥дкритт¤м ѕ≤ д≥¤ч≥ с≥льськогосподарського “овариства ≥
с≥льськогосподарськоњ промисловост≥ започатковують в иЇв≥ середнЇ
с≥льськогосподарське училище. ћайбутн≥ техн≥ки-аграрники на р≥вн≥ з традиц≥йними
дл¤ галуз≥ дисципл≥нами також оволод≥вали знанн¤ми ≥з культур-техн≥ки Ц
спец≥альна оранка, внесенн¤ добрив на осушених земл¤х.
≈ра —толип≥нських земельних реформ з 1906 по 1911 рр. вимагала в≥дпов≥дних
коректив та нововведень ≥ в с≥льськогосподарськ≥й осв≥тн≥й галуз≥. ѕол≥тичн≥
м≥ркуванн¤ реформатора у проведенн≥ мел≥оративних роб≥т дещо зм≥стилис¤ в б≥к
задоволенн¤ потреб не пом≥щицьких господарств, а в першу чергу, сел¤нських. “а й
сама реформа мала стаб≥л≥зувати ситуац≥ю на сел≥ (адже мова йде про час, що
настав п≥сл¤ революц≥њ 1905-1907 рр.), що спри¤ло б створенню прошарку м≥цних
сел¤нських господарств. ўоб вт≥лити в житт¤ р¤д законодавчих акт≥в, повТ¤заних
≥з землеволод≥нн¤м, крањн≥ стали конче необх≥дн≥ землевпор¤дники та землем≥ри.
« 1908 року в иЇв≥ в≥дкрито землевпор¤дний ≥нститут ≥ середнЇ землем≥рне
училище при ньому. ќтже, ≥нженер≥в та техн≥к≥в з землеустрою уже почали готувати
й в ”крањн≥, а не виписувати з-за кордону чи запрошувати з р≥зних к≥нц≥в –ос≥њ.
ѕочаток ѕершоњ св≥товоњ в≥йни спричинив значний в≥дт≥к на фронт кадрового
потенц≥алу фах≥вц≥в Ц агрономи стали фуражирами, геодезисти Ц в≥йськовими
топографами ≥ картографами, мел≥оратори Ц ≥нженерами шл¤х≥в сполучень. ѕроте на
територ≥¤х ще не зайн¤тих п≥д театр бойових д≥й, залишалос¤ багато неуг≥дь ≥
перелогових земель, п≥дн¤тт¤ ¤ких компенсувало б до певноњ м≥ри площ≥ земель, на
¤ких не проводилис¤ с≥льськогосподарськ≥ роботи через проходженн¤ по них л≥н≥й
фронт≥в.
« огл¤ду на те, що в ”крањн≥ до початку в≥йни все ще не в≥дбувалас¤ п≥дготовка
фах≥вц≥в з г≥дротехн≥ки та мел≥оративноњ справи, неодноразов≥ постановки питанн¤
з даноњ проблеми на фахових зТњздах в≥тчизн¤них д≥¤ч≥в науки, техн≥ки ≥
промисловост≥ все-таки дос¤гли усп≥ху. ¬ с≥чн≥ 1915 року на ≤≤≤ зТњзд≥
≥нженер≥в-г≥дротехн≥к≥в була прийн¤та ухвала про в≥дкритт¤ в иЇв≥ та ќдес≥
середн≥х с≥льськогосподарських г≥дротехн≥чних училищ. —праву орган≥зац≥њ та
в≥дкритт¤ даних навчально-осв≥тн≥х заклад≥в доручили членам ¬серос≥йського
“ехн≥чного “овариства на м≥сц¤х.
ињвська ф≥л≥¤ “овариства в переважн≥й б≥льшост≥ складалас¤ ≥з професор≥в та
≥нженер≥в ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту. „лени товариства стали не т≥льки
орган≥заторами предтеч≥ нашого навчального закладу, а й його викладачами...
ўе до сусп≥льно-пол≥тичних б≥льшовицьких перетворень в ”крањн≥ ÷ентральна –ада
також збиралас¤ реформувати систему с≥льськогосподарськоњ осв≥ти. ѕ≥д час роботи
ѕершого ¬сеукрањнського агроном≥чно-економ≥чного зТњзду, з≥н≥ц≥йованого 24-26
жовтн¤ 1917 р. р¤дом агроном≥в √енерального —екретар≥ату ≥з земельних справ ÷–,
було визначено за необх≥дне реформувати середн≥ училища с≥льськогосподарського
проф≥лю на вищ≥ курси. ÷е означало, що вже д≥юч≥ середн≥ навчальн≥ заклади мали
реорган≥зуватис¤ у ¬“»Ў-≥.
—екц≥¤ с≥льськогосподарськоњ осв≥ти запропонувала зТњздов≥ постанову, котру
перед делегатами зТњзду озвучив ‘.“ушкан. ” виступ≥ пропонувалас¤ схема
реформуванн¤ середн≥х с≥льськогосподарських шк≥л та розкривалас¤ причина
необх≥дност≥ зб≥льшенн¤ числа означених навчальних заклад≥в.
„ерез в≥дом≥ нам сусп≥льно-≥сторичн≥ под≥њ в ”крањн≥ в 1917-1921 рр. початок
осв≥тн≥х реформ зд≥йснили б≥льшовики п≥сл¤ встановленн¤ влади –ад на вс≥й
територ≥њ колишньоњ царськоњ –ос≥њ.
” 1920 р., п≥сл¤ того ¤к ињв став рад¤нським, ињвськ≥ середн≥ училища
с≥льськогосподарського проф≥лю Ц г≥дротехн≥чне, землевпор¤дне ≥ власне
с≥льськогосподарське обТЇднують у ињвський с≥льськогосподарський техн≥кум.
еруючим техн≥кумом призначають професора Ћ.ѕ. рамаренка. ќсновна частина
навчального закладу розм≥стилас¤ в будинку колишньоњ ињвськоњ земськоњ управи
на вул. –ейтарськ≥й, 37. ѕри чому в≥дд≥ленн¤ землевпор¤дник≥в залишилос¤ в
ст≥нах колишнього землем≥рного училища за адресою: вул. ∆ил¤нська, 34.
‘лагманом вищоњ осв≥ти в иЇв≥ п≥сл¤ 1917 р. залишивс¤ ѕ≤. ” 1918 р. б≥льшовики
скасували ун≥верситетську форму навчанн¤, а ун≥верситети до 1934 року були
закрит≥. ¬ њхн≥х прим≥щенн¤х повсюдно стали орган≥зовуватис¤ ≥ в≥дкриватис¤
≤нститути Ќародноњ ќсв≥ти Ц ≤Ќќ.
«а лог≥кою речей, ус≥ трансформац≥њ, що в≥дбувалис¤ з ѕ≤, торкалис¤ багатьох
навчальних заклад≥в иЇва.
“ак, у с≥чн≥ 1922 р. ≥нженерно-буд≥вельний ≥нститут було реорган≥зовано у
факультет ≥нженер≥в шл¤х≥в сполученн¤ ѕ≤. ¬л≥тку того ж року над≥йшла черга
реорган≥зац≥њ агроном≥чного факультету. …ого вивели ≥з складу ѕ≤ ≥ на його баз≥
орган≥зували ињвський с≥льськогосподарський ≥нститут. ѕ≤ ≥ —√≤ утворили
Їдиний навчальний омб≥нат, котрий мав колишню адресу ѕ≤ Ц Ѕрест-Ћитовське шосе,
37.
≤снуючий з 1920 року с≥льськогосподарський ¬“»Ў п≥д назвою однойменного
техн≥куму у 1922 роц≥ розформували. Ќатом≥сть на баз≥ його в≥дд≥лень в≥дкриютьс¤
ињвський мел≥оративний техн≥кум ( ћ“) ≥з культуртехн≥чною та мел≥оративною
спец≥ал≥зац≥¤ми ≥ ињвський землевпор¤дний техн≥кум ( «“). Ќавчальн≥ заклади
збер≥гали за собою статус вищих навчальних заклад≥в Ц фактично виступили в рол≥
практичних ≥нститут≥в, в ¤ких зд≥йснювалас¤ вузьпроф≥льна п≥дготовка
≥нженер≥в-практик≥в. “ому трохи б≥льше ¤к через р≥к мел≥оративний техн≥кум став
називатис¤ ≥нженерним.
” 1927 роц≥ в результат≥ розгорнутоњ ур¤дом кампан≥њ за л≥кв≥дац≥ю "карликових"
вуз≥в та обТЇднанн¤ навчальних заклад≥в за галузевим принципом, поборюючи
паралел≥зми ≥ дублюванн¤, ≤ћ“ ≥ «“ було обТЇднано в ињвський
мел≥оративно-землевпор¤дний пол≥техн≥кум. ƒаному утворенню радикально
протисто¤ли мел≥оратори, ¤к≥ не хот≥ли втрачати "суверен≥тету". –¤д арх≥вних
документ≥в висв≥тлюЇ драматизм самого процесу обТЇднанн¤. ” справу нав≥ть
втручалис¤ вищ≥ кер≥вн≥ органи. ¬ результат≥ пол≥техн≥кум очолив директор
колишнього «“ Ц ≤.™.ћихайлов. ѕроте мел≥оратори продовжували демонструвати
непримиренн≥сть. Ќа випускних в≥ньЇтках тих рок≥в ф≥гуруЇ "двовладд¤" директор≥в
Ц ќ.я.¬≥трова та ≤.™.ћихайлова...
ћ«ѕ св≥й головний корпус розташував на –ейтарськ≥й. √уртожиток та де¤к≥
каб≥нети з лаборатор≥¤ми розм≥стилис¤ на вул. ∆ертв –еволюц≥њ, 12.
«емлевпор¤дники ≥ дал≥ перебували у фл≥гел≥ ¬сеукрањнського
с≥льськогосподарського музею (тепер Ц ћар≥њнський палац), а певну к≥льк≥сть
к≥мнат дл¤ гуртожитку продовжували орендувати у кел≥¤х иЇво-ѕечерськоњ Ћаври.
Ќав≥ть ≥ тод≥, коли в ”крањн≥ зд≥йснювавс¤ процес ун≥ф≥кац≥њ системи народноњ
осв≥ти ≥ ћ«ѕ ув≥йшов до складу —√≤, на будинках за вищезгаданими адресами лише
пом≥н¤ли вив≥ски. ћ«ѕ в≥д повноњ л≥кв≥дац≥њ вр¤тував проф≥ль навчального
закладу, тому ми й опинилис¤ з 1928 по 1930 р≥к п≥д ег≥дою тих, хто нас фактично
започаткував.
ƒал≥ курс держави спр¤мувавс¤ на ≥ндустр≥ал≥зац≥ю крањни. ѕотреба у
р≥зноман≥тних фах≥вц¤х позначалас¤ на подальш≥й реорган≥зац≥њ та трансформац≥њ
заклад≥в вищоњ осв≥ти ≥ науково-досл≥дних ≥нституц≥й. ” 1930 роц≥ —√≤
закривають. –озформован≥ його факультети перетворюють на самост≥йн≥ ≥нститути,
або перевод¤ть у м.’арк≥в. “аким чином, у 1930 роц≥ у склад≥ ињвського
≥нженерно-мел≥оративного ≥нституту ув≥йшло три колишн≥ факультети —√≤ Ц
г≥дромел≥оративний, культур-техн≥чний та землевпор¤дний. ћенше п≥вроку ≤ћ≤ був
у такому склад≥, культуртехн≥к≥в та землевпор¤дник≥в попереводили до ≥нших
≥нститут≥в. ќднак, "мокр≥ агрономи" у нас ≥ще "воскреснуть" на
агромел≥оративному факультет≥ у довоЇнн≥ роки, а землевпор¤дники Ц аж за час≥в
незалежност≥ ”крањни. ƒаний факт демонструЇ те, що коло ≥сторичних под≥й умовно
"замикаЇтьс¤" ≥ виходить на вищий ступ≥нь сп≥рал≥ свого розвитку...
як бачимо, низка реорган≥зац≥й та перейменувань нашого навчального закладу
в≥дображаЇ непрост≥ часи його зростанн¤ та утвердженн¤.
™ва ‘≤Ћ≤ѕќ¬»„,
зав≥дувачка музею ≥стор≥њ Ќ”¬√ѕ
|